ВСЕУКРАЇНСЬКА ДЕКЛАРАЦІЯ

До 100-річчя першої депортації та 70-х роковин другої депортації етнічних українців з території, яка тепер належить Польщі

 

Одним із трагічних наслідків Першої і Другої світових воєн, які відбулися у XX столітті є депортація майже одного мільйона етнічних українців з їх предковічних земель, які тепер входять до складу Польщі.

У період Першої світової війни Урядом царської Росії депортовано із Холмщини і Підляшшя вглиб Росії понад 300 тисяч етнічних українців.

Під час Другої світової війни та після її закінчення в 1944—1951 рр., 1948 та 1951 рр. комуністичними тоталітарними режимами Польщі та Радянського Союзу було депортовано із Холмщини, Підляшшя, Надсяння, Лемківщини, Західної Бойківщини в УРСР понад 500 тисяч етнічних українців. А під час військової акції «Вісла» (1947 рік) — на північно-західні землі Польщі ще 150 тисяч етнічних українців.

Депортаціями етнічним українцям завдано непоправних матеріальних, людських і моральних втрат, обірвано родинні зв’язки, поруйновано духовні святині, знищено цілий пласт духовної і матеріальної культури, яка була складовою загальноукраїнської. Практично призупинено тисячолітнє існування найзахіднішої гілки українства.

Учасники Пам’ятної Академії «Від депортації до депортації»,

—              посилаючись на Загальну декларацію прав людини ООН від 10 грудня 1948 року згідно якої «визнання гідності, яка властива всім членам людської сім’ї, і рівних та невід’ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру»,

—              керуючись відповідними принципами і положеннями резолюції 96(і) Генеральної Асамблеї ООН від 11 грудня 1946 року, Конвенції ООН «Про незастосування строку давності до воєнних злочинів і злочинів проти людства» від 26 листопада 1968 року, а також Міжнародного пакту «Про громадянські і політичні права» від 16 грудня 1966 року,

—              засуджуючи сплановані та послідовно здійснені Урядом царської Росії, Польським Комітетом національного визволення, Урядом  Української РСР депортаційні дії проти українського населення, яке проживало на споконвічних українських землях, спрямовані на знищення українства та української культурної спадщини, позбавлення українського народу своєї малої батьківщини:

  1. Розглядають ці сумні дати в житті депортованих етнічних українців та їх нащадків, як важливу віху в процесі продовження боротьби за історичну справедливість, під девізом «Пам’ятаємо і вимагаємо».
  2. Закликають Верховну Раду України, Державну Думу Російської Федерації, Сейм Республіки Польщі, дотримуючись міжнародних зобов’язань щодо захисту прав людини та основних свобод, дати нову оцінку своєму власному минулому, визнати та засудити здійснені в XX столітті Урядом царської Росії, Польським Комітетом національного визволення, Урядом Української РСР депортації сотень тисяч етнічних українців, вшанувати на державному рівні пам’ять невинних жертв, висловити депортованим та їх рідним співчуття, закласти основу для порозуміння.
  3. Виражають надію, що визнання і засудження депортації етнічних українців на державному рівні стане важливим відправним пунктом для процесу історичного примирення народів.
  4. Звертаються до держав — членів ООН, міжнародних організацій, до всіх людей доброї волі, незалежно від національності і релігійної приналежності, спрямувати свої зусилля на відтворення історичної справедливості і вшанування пам’яті жертв депортації етнічних українців.
  5. Віддають шану полеглим і померлим під час депортацій, а також воякам Української Повстанської Армії, які у вирі воєнних подій героїчно і жертовно боронили українське цивільне населення від знищення та особливу шану і вдячність тим, простим росіянам і полякам, які підтримували українців, рятували їх, надавали гуманітарну допомогу.
  6. З гордістю констатують, що переживши дві депортації значна частина етнічних українців у XX столітті проявила непохитну волю і національну свідомість, зберегла і розвинула національні цінності, добилась значних успіхів у відродженні своєї культури, в науці і освіті, внесла вагомий вклад в соціально-економічний розвиток Польщі і України й інших республік колишнього Радянського Союзу.
  7. Закликають Верховну Раду України провести Парламентські слухання з питань депортації етнічних українців з території Польщі та прийняти Закон, в якому засудити політику примусового виселення за національною ознакою сотень тисяч етнічних українців з їх предковічних земель та дати правову оцінку етноцидним діям організаторів цих злочинів, офіційно визнати депортації національною трагедією українського народу, ухвалити механізм відшкодування депортованим українцям моральних і матеріальних збитків, завданих внаслідок депортації.
  8. Звертаються з проханням до Ради Європи, Європейського Союзу, Організації з безпеки та співробітництва у Європі сприяти європейській поінформованості про депортації етнічних українців та прийнятті Україною з цього питання національного законодавства, забезпеченню безвізового режиму для депортованих з Польщі етнічних українців та для їх нащадків, які мають потребу у відвідуванні місць свого походження, церковних урочистостей, могил предків.
  9. Звертаються з проханням до Українського інституту національної пам’яті:

—              з участю вчених дослідників, правників, громадських організацій, які об’єднують депортованих українців підготувати Національну доповідь про депортації етнічних українців в XX столітті та ініціювати проведення по даній проблематиці Парламентських слухань;

—              ініціювати встановлення в Україні Дня Пам’яті депортованих етнічних українців на вшанування пам’яті сотень тисяч людей, які були депортовані або стали біженцями протягом останніх ста років, щоб нагадувати майбутнім поколінням про страхіття війни та воєнних конфліктів, а також добитись внесення в навчальні посібники з історії України розділу щодо депортацій українців в XX столітті з метою збереження історичної пам’яті і формування у молодого покоління негативного ставлення до насильства та порушення прав людини.

  1. Закликають нинішні і майбутні покоління українців, нащадків депортованих шляхом виявлення патріотизму і національної свідомості завжди захищати історичну пам’ять українців.
  2. Схвалюють тритомник «Від депортації до депортації» (автори Макар Юрій, Горний Михайло, Макар Віталій), виданий до 100-річчя першої депортації та 70-х роковин другої депортації етнічних українців, в якому на базі зібраних в архівах України, Польщі, Канади матеріалів, з залученням опублікованих документів і значної кількості наукових опрацювань автори виклали своє бачення долі українців Холмщини та Південного Підляшшя від їх вивезення (депортації) вглиб Росії під час Першої світової війни, їх переживань у складі міжвоєнної Польщі, під час Другої світової війни, так званої евакуації (фактично депортації) на підставі угоди від 9 вересня 1944 року до УРСР і військової акції «Вісла» — депортації в межах кордонів повоєнної Польщі.

вересень, 2015 р.