Андрій ГАЧОК (нащадок),
1968 р.н., м.Київ

ВИДАТНИЙ ВЧЕНИЙ, ХУДОЖНИК, ПАТРІОТ

16 травня на 75-тому році життя відійшов у вічність відомий вчений фізик і математик, багатогранна особистість, видатна Людина і Патріот, доктор фізико-математичних наук, професор Гачок Володимир Петрович. Скромний і наполегливий, всебічно обдарований – Володимир Петрович поєднував наукову та мистецьку творчість, цілеспрямовано здобуваючи їх невтомною працею.

Народився В.П.Гачок в мальовничому волинському селі Святе на західному березі річки Сян у трудолюбивій селянській сім’ї 7 лютого 1935 року. Вже у дитинстві зазнав несправедливого насильного переселення із рідної землі та прадідівського дому. Сім’я Володимира Петровича була вимушена переїхати в 1945 році в село Бересток, а згодом в місто Заліщики Тернопільської області, де він і закінчив середню школу. Вже тоді було помічено його здібності до математики та хист у грі на музичних інструментах. Він усвідомив силу знань, які за будь-яких обставин залишаться виключно його здобутком на складному і непередбачуваному життєвому шляху.

Після відмінного закінчення заліщицької середньої школи в 1953 році, Володимир Петрович відважно пішов своєю дорогою до далекого і невідо­мого Києва, вступивши на механіко-математичний факультет Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка. Математика та фізика приваблювали його, як уособлення вічної стабільності та життєвої необхідності у розвитку людства, як утвердження власного я.

Закінчивши університет В.П.Гачок отримує направлення на роботу інженером в Інститут математики АН УРСР, у відділ функціонального аналізу. В 1962 році захищає кандидатську дисертацію по квантовій теорії поля. В 1966 році отримує звання старшого наукового співробітника у відділі математичних методів в теоретичній фізиці. Докторську дисертацію Володимир Петрович захищає в 1968 році.

Працюючи в Інституті математики, ще зовсім молодим Володимир Петрович зразу ж вийшов на світовий рівень, опублікувавши статтю з аксіоматичної квантової теорії поля у міжнародному журналі NuovoCimento. Ця робота стала основою його докторської дисертації і викликала широкий інтерес математичної спільноти, Інституту математики та багатьох відомих спеціалістів в цій науковій галузі.

В 1966 році з ініціативи видатного фізика-теоретика і математика академіка М.М.Боголюбова і згідно постанови президії АН УРСР був створений Інститут теоретичної фізики, тоді один із перших інститутів такого профілю у світі. Володимир Петрович переходить працювати в новостворений Інститут і стає його першим вченим секретарем. На практиці втілює ідеї М.М.Боголюбова в розбудові Інституту та підготовці майбутніх вчених. Не все давалося легко у втіленні цих рішень. В.П.Гачку особисто прийшлося приймати активну участь в доведенні іншим вченим і різним відомствам необхідність створення в Україні Інституту теоретичної фізики.

Сьогоднішнє кадрове обличчя ІТФ НАН України в багатьох відношеннях сформоване безпосередньо за участю В.П. Гачка. М.М.Боголюбов і В.П.Шелест поклали на нього відповідальність за відбір та прийом на роботу молодих теоретиків. Розуміючи важливість цього питання, Володимир Петрович приймає також активну участь по створенню кафедри теорії ядра і елементарних частинок на фізичному факультеті Київського університету. Ця кафедра стала кузнею кадрів як ІТФ, так і практично всіх теоретичних відділів академічних інститутів.

В 1969 році Володимира Петровича, як одного з талановитих молодих вчених, Академія Наук направляє на стажування у США, в 1972 році – в Італію. На той час ним були отримані та опубліковані результати світового рівня, серед них – побудова інтегральних представлень вакуумних середніх від хронологічних та звичайних здобутків польових операторів в загальній квантовій теорії поля. Одним із перших співробітників друкується в найпрестижнішому журналі PhysicLetters. Ним встановлюються зв’язки з відомими світовими школами США по конструктивній квантовій теорії поля, утворюються особисті контакти з американськими вченими Артуром Джаффе і Джеймсом Гліммом, основоположниками конструктивної квантової теорії поля.

В.П. Гачок був організатором Всесоюзних семінарів за участю московських і ленінградських вчених, зокрема таких як фізик-теоретик Л.Д.Фадєєв, в майбутньому один із фундаторів квантової калібровочної теорії поля. Він був членом Оргкомітету знаменитої Ротчестерської конференції, що проходила в Києві у 1970 році.

В.П. Гачок цілеспрямовано створював свою власну наукову школу. Від нього отримали заряд до наукових пошуків група молодих талановитих науковців. В подальшому більшість з них захистили докторські дисертації, стали серйозними вченими і на даний час працюють в різних наукових закладах України.

Наукові результати, отримані В.П. Гачком, зачіпають фундаментальні проблеми квантової теорії поля, зокрема – конструктивні методи побудови взаємодіючих квантових полів, дослідження операторів і Марковських півгруп методами теорії збурень та їх застосування в квантовій механіці і конструктивній квантовій теорії поля. Результати, опубліковані В.П. Гачком в аксиматичній квантовій теорії поля ще в 1968 році препринтом, були в подальшому отримані відомим математиком Харіс-Чандрою в теорії представлень груп Лі. Узагальнення знайдених результатів було висвітлено В.П. Гачком в монографії, яка знайшла вагомий відгук у спеціалістів.

Маючи такі наукові здобутки можна було б працювати і далі, створюючи свою школу, почиваючи на лаврах, але треба було знати В.П. Гачка. Він постійно шукав нове в науці і різко змінював напрям своїх наукових досліджень, ризикуючи загубити досягнуте і не досягти нового. Починаючи з азів, він досконально вивчає сучасну біохімію. Під його керівництвом створюється лабораторія теорії нерівноважних систем, а далі – відділ синергетики. Науковий напрям – розробка кінетичної теорії біофізичних і біохімічних процесів в активних середовищах. Дослідження охоплюють, як проблеми біотехнології, медицини, так і синергетики. Розроблено потужні математичні моделі, за допомогою яких розраховуються кінетики протікання біохімічного процесу в біореакторах і біосенсорах, досліджується самоорганізація біосистем та формування аттракторів, дивних аттракторів, дисипативних структур, просторово-часового хаосу. Запропоновано ідею використання автохвильових та хаотичних процесів біосенсорів для надчутливого вимірювання. Створено моделі гомеостазу кровоносної та імунної систем. В.П. Гачка можна вважати засновником наукового напрямку: “Синергетика живих систем”. Результати були опубліковані ним в двох монографіях.По цій темі під його керівництвом захищено ряд кандидатських дисертацій.

Але і цих досягнень для нього було мало. Він досконально вивчає економіку. За допомогою математичних моделей досліджує її стан. Отримані результати викладено в його монографії.

В науковій діяльності В.П. Гачка можна порівняти з землеробом, що залишив широкі борозни, які будуть віхами для інших дослідників.

Як істинний Патріот України вболіває за неї, бачить недоліки в економіці та політиці, приймає активну громадянську участь в політичному житті країни. В 1994 році балотувався кандидатом в депутати Верховної Ради України. Друкує статті з економіки та політики в журналах та розміщує їх на сайтах Інтернету, веде дискусійну переписку з секретаріатами Президента, Прем’єр-міністра та Верховної Ради України. Як видно з прийнятих владою рішень, багато його пропозицій було враховано.

Володимир Петрович часто був безкомпромісним в принципових питаннях, хоч це часто ускладнювало йому життя, але, як він сам стверджував, в його житті не було веселих прогулянок.

Будучи багатогранною людиною, багато часу віддавав малюванню. Висока духовна культура В.П. Гачка проявилися в написанні цілої галереї картин на різні теми. Щоб він не малював, кожна картина була «живою», завжди вирізнялась своєрідними кольорами і глибоким змістом, заставляла глядача думати, бо несла в собі частинку його душі. «Мої картини – це мої діти» – казав він. А скільки часу віддав на дослідження історії Ікони Вишгородської Богоматері. Як результат є написання ним копії цієї Ікони для церкви Успіння Богородиці Пирогощої. Священнослужителі вдячні йому за це.

Як промінь далекої зорі, яка вже після свого існування ще сотні світло­вих років доносить людству дороговказ на майбутнє, здобутки професора Володимира Петровича Гачка ще будуть довго пам’ятати, а тому він продовжуватиме жити серед нас, бо пам’ять є основною ознакою і запорукою людського життя. В.П.Гачок прославив вітчизняну науку, поглибив повагу вчених багатьох країн до свого народу і рідної землі України. Світла пам’ять про нього збережеться назавжди в усіх хто, його знав.