Олена МИХАЙЛОВСЬКА,
1925 р.н., с. Стужениця
Красноставського повіту

 

 

ЗГАДКА ПРО СТРАШНІ ЧАСИ

Я, Михайловська Олена Михайлівна, народилась 30 серпня 1925 року в селі Стужениця, гміна Олейник, повіт Красностав, воєводство Любельське, Польща. Пережила дуже багато…

В 1943 році почались грабування українських селян. Польські банди нас пограбували  до нитки. Ми були заможними, дідусь працював на полі. Банда забрала пару коней, дві корови, кабана, одяг та взуття. Не було грошей, ледве купили древняки на ноги і в них ходили. Древняки – це  черевики на товстій дерев’яній підошві, їх придумали  німці. Ходити в них було незручно.

Потім я захворіла туберкульозом через переживання і холод, тому що зимою спали в скирді, де ховались від банди, часто приходилось довго стояти в снігу. Жодних ліків тоді не було. Вилікувалась лише в Україні, в Києві,  думали, що я помру).

На зміну одній банді приходила інша, ми ніколи не знали йдуть вони грабувати чи вбивати (хоча вже не було чого брати).В нашому селі багато людей вбили. А в нашого сусіда все спочатку забрали, потім відвели на берег річки Вепш і застрелили, а тіло скинули в річку. Ми не могли так більше жити:не спати, весь час боятись за життя. Тому переїхали в місто Холм (знайшлись добрі люди і нас захистили) Батьки залишились в селі. Одного разу налетіли бандити, покололи батька, але він вижив.

Першого квітня 1945 року переїхали до СРСР (в м. Дубно), тут прожили недовго і переїхали до Києва, де живемо і нині.