Відкритий лист-звернення

Київського ветеранського правозахисного товариства депортованих українців «Холмщина» імені Михайла Грушевського

до Окружного прокурора в місті Замость

щодо розгляду заяви Люблінського воєводи Пшемислава Чарнека на

голову Українського товариства Григорія Купріяновича, який є

Почесним членом Київського товариства «Холмщина».

 

 

Шановний пане Окружний прокуроре,

8 липня 2018 року на кладовищі у селі Сагринь Люблінського воєводства, за участі Президента України Петра Порошенка, відбулись скорботні урочистості, пов’язані із вшановуванням пам’яті жертв та засудження вбивств, скоєних проти громадян Республіки Польща української національності.

Під час скорботних урочистостей виступив Григорій Купріянович, відомий науковець й український громадський діяч з Польщі, який заявив, що у Сагрині в березні 1944 року польське підпілля вбило жителів села лише за те що вони говорили українською мовою і були православними. Виступ Григорія Купріяновича не сподобався Люблінському воєводі пану Пшемиславу Чарнеку, який наступного дня подав заяву в Окружну прокуратуру в місті Замость про підозру у вчинені злочину в контексті його висловлювань, які він назвав скандальними і такими, що зневажають польський народ.

Як нам стало відомо, з цього приводу Григорій Купріянович вже був допитаний, наразі як свідок. У справі його промови триває слідство. Розглядають цю справу згідно із статтею 133 Кримінального кодексу Польщі, яка передбачає покарання за образу польського народу.

А хто відповість у Польщі за організацію терору, репресій та вбивства автохтонних українців на Холмщині?

На наш погляд, Люблінський воєвода не зовсім володіє історичною інформацією про трагічні події, які мали місце не тільки в селі Сагринь, а й вцілому на Холмщині в 30-40-х роках ХХ століття.

Історична правда, трагедії українського села Сагринь полягає в тому, що 10 березня 1944 року вояки польської Армії Крайової за участі інших збройних формувань вчинили звірячу розправу над його мирними мешканцями. За одну ніч було спалено близько 300 українських господарств, вбито і замордовано – за різними даними від 600 до 1240 його мешканців, більшість із них складали жінки і діти, та тих українців, які тут переховувалися від польських боївок із навколишніх сіл і колоній.

Розалія Носаль, мешканка села Сагринь, член товариства «Холмщина» свідчить: «Криваве побоїще у селі Сагринь почалося з 9 на 10 березня 1944 року. Десь близько четвертої години ранку польські бандити оточили з усіх сторін село і почали стріляти. Від запальних пуль спалахнули хати, стодоли і стайні. Заревла худоба, з криками вибігали з осель перелякані люди. Їх вбивали, в тому числі дітей. То було пекло. Поранених добивали. За дві доби, колись квітуче село перетворилось на згарище. Сотні людських трупів лежало в селі і за селом».

Терористичні акції польського підпілля проти українців розпочались на Холмщині ще на початку 40-х років. У 1942-1944 роках жертвами польського терору на Холмщині стали понад п’ятнадцять тисяч українців і спалено було більш сто п’ятдесят сіл. Зокрема, з червня 1942 по червень 1943 року антиукраїнські терористичні акції з численними людськими втратами відбулись у понад 20 холмських селах.

Спочатку були вибіркові знищення національного свідомих українців, керівників культурних осередків, солтисів, війтів, священиків, котрі перешкоджали остаточному спольщеннню українського населення.

А вже у 1943-1944 рр. дії польського підпілля стали системними, масштабними і небувало жорстокими. Підрозділи Армії Крайової, які були підпорядковані польському еміграційному уряду в Лондоні тільки в Грубешівському повіті Люблінського воєводства планово спалили десятки та вбили понад чотири тисячі ні в чому не повинних їх мирних мешканців.

Зокрема, були спалені села: Пасіка, Моложів, Стрільці, Тугані, Мірче, Молодятичі, Малків, Погоріле, М’ягке, Турковичі, Риплин, Теребінь, Стріживець, Маличі, Ласків, Шиховичі, Андріївка, Модринець, Модринь, Масловичі, Миняни, Козодави, Тихобіж, Сліпче, Космів, Жабче, Ощів, Хорощиці, Берестя, Верешин, Витків, Смоличів, Старе Село, Ліски, Костяшин, Потуржин, Телятин, Крилів, Новосілки, Верховини та інші.

За свідченнями, чудом залишившихся в живих було вбито в таких селах як: Бересть – 300 осіб, Крилів – 130 осіб, Ласків – 266 осіб, Шиховичі – 200 осіб, Новосілки – 120 осіб. Очевидець тих подій на Холмщині Віталій Процюк, у своїй «Книзі пам’яті» свідчить, що вояками польської Армії Крайової було вбито понад 50 осіб його рідні, серед яких, його три неповнолітні рідні сестри – 5-ти, 7-ми і 10-ти років.

У 1944-1946 роках комуністична влада Польщі за сприяння Москви вчинила цинічну наругу над українцями Холмщини, організувавши масові репресивні акції проти автохтонних українців за етнічною ознакою, жертвами яких стали понад 180 тисяч громадян Польщі української національності, які були депортовані у Радянський Союз.

У 1947 році польським комуністичним урядом з метою прискореної асиміляції українців, які залишились у Польщі, у польському середовищі була проведена репресивна військова операція «Вісла», жертвами якої стали майже 40 тисяч холмщан, яких було депортовано у північні та західні воєводства Польщі, та незаконно ув’язнено в спеціальному таборі в Явожно, що знаходився на території філіалу колишнього німецького концтабору Аушвіц.

Принагідно хочемо нагадати про ганебну полонізаційну акцію у 1938-1939 роках, в ході якої відбувалися масові руйнування поляками на Холмщині православних церков, які організовували місцеві адміністрації із залученням молоді, саперних підрозділів під захистом війська і поліції. При цьому застосовувались, характерні для середньовіччя варварські методи.

Тільки в Холмському, Заміському та Грубешівському повітах Люблінського воєводства за два місяці на очах віруючих українців було варварськи знищено понад 120 православних церков.

Всі ці терористичні, репресивні, полонізаційні акції були здійснені проти громадян Польщі української національності представниками польської нації за етнічною та релігійною ознаками і є злочином проти людяності, етноцидом автохтонних українців. Українцям завдано непоправних фізичних, матеріальних і моральних втрат, порушено субетнічну культуру, обірвано міжпоколінні родинні зв’язки, поруйновано духовні святині, знищено цілий пласт духовної і матеріальної культури. Тисячі закатованих українців не мають власної могили, до якої могли б покласти квіти їхні діти, онуки й правнуки.

Вшановуючи пам’ять жертв терору, репресій, полонізацій автохтонних українців на Холмщині Київське товариство «Холмщина» звертається до Окружної прокуратури міста Замость із закликом припинити слідство, відкрите на основі заяви Люблінського воєводи на Григорія Купріяновича, та розглядати дану заяву в контексті трагічних подій, які відбувались на Холмщині в 30-40-х роках ХХ століття.

При цьому варто дати прокурорську оцінку не словам сказаним Григорієм Купріяновичем у Сагрині, а організаторам і виконавцям терористичних, репресивних полонізаційних акцій проти громадян Польщі української національності за етнічною та релігійною ознаками.

 

Відкритий лист-звернення прийнято на загальних зборах Київського ветеранського правозахисного товариства депортованих українців «Холмщина» імені Михайла Грушевського 13 жовтня 2018 року.