Орест ЯВОРСЬКИЙ (нащадок),
1931 р.н., с. Яворів
Львівської області

СПОМИН ПРО БАТЬКА

Є на Холмщині куточок землі, де весною невеличка річка Угерка несе свої бурхливі води до Бугу та зустрічає перших лелек після зимової розлуки, а коли приходить золота осінь, проводжає в далеку дорогу журавлині ключі. І так щовесни, щоосені… А на обох берегах річки розкинулось село Рудка, в якому здавна жили нащадки славних бужан – холмщаки. Це було упродовж століть. А сьогодні лише короткий спомин зможе повернути нас через понад півстоліття в це село, в якому мій батько, Яворський Петро Васильович, віддав свої кращі роки напруженій праці на просвітянській ниві прекрасним людям цього чарівного краю.

Петро Яворський належав до тих галичан, які з різних причин тимчасово опинились на теренах Холмщини і за короткий час свого перебування на цій давній українській землі багато зробили для відродження національної свідомості та патріотизму холмщаків.

Народився Яворський П.В.  в 1894 році на Самбірщині й після закінчення Дрогобицької учительської семінарії працював в Центральній Польщі в Келецькому воєводстві. З великою радістю мій батько зустрів звістку про нове призначення на вчительку роботу в с. Рудка, а тому, не гаючи часу, він переїхав на нове місце праці.

Село розташоване за 5 км від станції Руда, що на залізниці Холм-Володава. В центрі села, на перехресті доріг, стоїть одноповерховий будинок сільської школи, де й почав працювати батько. За національним складом практично на сто відсотків населення села було українським, за винятком кількох польських родин, а тому для Петра Васильовича це створювало якусь особливу атмосферу рідного та близького після майже двадцятирічного польського оточення, тим паче, що селяни зустріли його з відкритим серцем.

До початку навчального року залишалось зовсім небагато часу, і вчителю треба було підготувати приміщення для навчання. Усі разом – селяни і вчителі закінчили ремонт школи своєчасно і розпочався навчальний рік.

В школі – чотири класи. Бажаючих навчатись виявилось стільки, що приміщень не вистачило, а тому довелося навчатися гуртом – по два класи. Крім рідної мови, каліграфії, математики, школярі вивчали історію та природу рідного краю, а також співи, малювання. Відсутність необхідних підручників та наглядного приладдя значно гальмувало здобуття освіти. Для перших уроків батько використовував книжки із нашої родинної бібліотеки та особистий педагогічний досвід. Незабаром школа отримала допомогу:з Холма батько привіз підручники з української мови, математики, історії, географії та природи. Пригадую, як він часто розповідав про велику любов учнів до рідної мови, більшість із них сумлінно та старанно ставились до навчання.

Крім виконання своїх прямих обов’язків, тато брав активну участь у культурно-громадському житті села. Селяни часто звертались до нього за порадою. А тому батько організував бібліотеку, до якої передав частину своїх книжок, а також ті, що привіз із Холма.  Систематично до книгозбірки надходили українські газети.Найбільшою популярністю серед читачів користувалися твори Т. Шевченка, Л. Українки, І. Франка, П. Мирного, І. Нечуй-Левицького, Б. Лепкого, С. Руданського та інших письменників. Серед читачів були й такі, які робили перші кроки у вивченні рідної мови, для багатьох ці книжки були своєрідним букварем.  В дні історичних свят і подій батько розповідав селянам про історичне минуле України, про національно-визвольну боротьбу нашого народу за свою свободу і незалежність.

Знання німецької мови не раз допомагало йому захищати селян перед окупаційною німецькою владою від високих «контингентів» та податків. Тому селяни вважали його не тільки своїм наставником, але й захисником.

У 1945 році наша сім`я переїхала на Волинь. І тут учительська доля знову звела тата з переселенцями з Холмщини, котрим він присвятив останні роки своєї педагогічної діяльності.

За свою невтомну учительську працю, любов і пошану до простих людей Холмщини Петро Яворський зажив доброї пам’яті своїх вдячних учнів.